Операційні системи

Мета роботи: Освоїти навики роботи з операційною системою Linux та командним інтерпретатором

Теоретичні відомості

ОС Linux  для роботи пропонує два режима – графічний та консольний. Консольний режим дуже схожий з інтерфейсом MS DOS. Графічний інтерфейс є надбудовою над консольним, та схожий на режим роботи ОС MS Windows.

Надалі розглядається консольний режим роботи.

 

Текстовий режим роботи користувача в ОС Linux

Під текстовим режимом розуміють введення команд користувачем лише з командного рядка, для чого їх потрібно спочатку набрати на клавіатурі. Прикладом консольної команди для запуску програми менеджера файлів МС є mc.

Щоб запустити текстовий режим з графічної оболонки, потрібно за допомогою пункту меню Виконати ввести назву відповідної програми, наприклад, xterm, konsole тощо. Програма konsole є стандартною для KDE. В ОС Linux реалізована можливість одночасної роботи на одному комп'ютері  декількох користувачів — це багатокористувацька система. Завдяки концепції віртуальних консолей користувачам не потрібно кожного разу перереєстровуватись. Для переходу на консоль з номером n слід натиснути Ctrl + Alt + Fn. Під час переходу на іншу консоль користувач автоматично потрапляє у текстовий режим, де необхідно увести свій логін (localhost login) та пароль (Password). Після закінчення сеансу роботи потрібно виконати логоф, увівши команду logout. Для повернення у графічну оболонку треба натиснути Alt + F8. У текстовому режимі можна виконувати практично усі дії, я у графічному. Однак для цього потрібно знати відповідні команди. Оскільки команд є багато і їх усіх запам'ятати складно, варто користуватися командою man <назва команди>, щоб [мати довідку про призначення, синтаксис та дію тієї чи іншої команди. Щоб запустити набрану на клавіатурі команду необхідно натиснути на клавішу Enter. Команда негайно буде виконана. Якщо в тексті команди допущено помилку, система виведе повідомлення: команда не знайдена (command not found). Зауважимо, що команди набирають у командному рядку, що містить запрошення системи у вигляді символу „$". Загальний вигляд команди такий: <назва команди> <список опцій> <список параметрів> Команд є багато. Назва команди складається з декількох малих латинських літер. Назва опції — це одна літера, перед якою є символ мінус. Опцій у списку може бути 0, 1 або декілька. Якщо опцій декілька, їх можна записувати підряд з одним символом мінус на початку. Команди можуть мати багато опцій. Повний список опцій для певної команди можна знайти у довідниках або в help-описах команди.

Одні й ті ж опції в різних командах мають різне призначення. Параметри, якщо вони є, наприклад, назви файлів, на які поширюється дія команди, записують через пропуск.

Розглянемо основні команди ОС Linux.

Усі команди, які можна ввести у рядку запрошення оболонки, належать до одної з таких категорій:

• вбудовані функції,
• функції, що визначені користувачем,
• зовнішні програми й утиліти.

Вбудовані функції реалізуються фрагментами програмного коду оболонки і виконуються найшвидше. Користувач може визначити свої функції (хоча таку можливість використовують нечасто). Якщо команда не є вбудованою функцією і не визначена як функція користувачем, тоді оболонка буде шукати файл з відповідним ім’ям і намагатись запустити його на виконання. Якщо ім’я файлу задано із шляхом до нього, то система намагається знайти його саме у тому каталозі, який явно задано у команді, але якщо ім’я файлу задано без шляху, то пошук файла здійснюється лише у тих каталогах, які задані системною змінною PATH. Зокрема, якщо у цій змінній не задано пошук у поточному каталозі, і поточний каталог не є одним із тих, що задано у цій змінній, то оболонка не побачить виконуваних файлів з поточного каталогу.

Сервісні команди та програми

Сервісні команди та програми призначені для налаштування екрану та параметрів системи. Розглянемо деякі у табл. 1.1.

 

Таблиця 1.1. Сервісні команди та програми:

 

Деякі команди для роботи з файлами. Поняття про жорсткі та символічні посилання

Розглянемо у табл. 1.2 команди роботи з файлами.

 

Таблиця 1.2. Команди для роботи з файлами

 

Розглянемо дію команд:

cр filel file2 — для файлу filel робить копію з назвою file2;

cр .<шлях призначення> — копіює усі файли із поточного залогу за шляхом призначення;

cр .<повний шлях звідки/*.*> — копіює усі файли із зазначеного каталогу в поточний.

Для копіювання варто використовувати маску файлів. Наприклад, щоб скопіювати усі файли поточного каталогу, назва яких починається з літери „а", у підкаталог Stud, треба застосувати команду ср a*.* Stud.

Кожний файл в ОС Linux має свій ідентифікаційний номер, наприклад, 1230, який називають індексним дескриптором, під яким файл реєструється у системі. Отримати на екрані індексні дескриптори можна командою ls -і. В ОС Linux виділяють два види посилань: жорсткі та символічні. Жорсткі посилання можна створити лише в текстовому режимі за допомогою команди ln <назва файлу> <назва посилання>. Вони мають той самий індексний дескриптор, що й файл. Отримати список усіх жорстких посилань можна командою ln -і. Система веде облік кількості жорстких посилань на файл і відображає відповідне число в таблиці детальних властивостей файлу (див. далі).

Посилання, які ви створювали у графічній оболонці, є символічними. Символічне посилання - це окремий короткий файл, який містить адресу того файлу, на який воно вказує. У текстовому режимі символічне посилання можна створити за допомогою команди ln -s <назва файлу> <назва посиланнях>. Відмінність між посиланнями така: якщо файл-оригінал перемістити на інше місце у файловій системі, то його символічні посилання не функціонуватимуть без переналаштування, а жорсткі функціонуватимуть далі. Якщо вилучити файл-оригінал із системи, то символічні посилання не функціонуватимуть зовсім, а жорсткі будуть. Лічильник обліку жорстких посилань зменшиться на одиницю.

Основні команди для роботи з каталогами

У текстовому режимі над каталогами можна виконувати ті ж самі дії, що й у графічному. Для цього призначені команди, наведені у табл. 1.3.

Таблиця 1.3. Команди для роботи з каталогами

 

Зауважимо, що команди chown, chsrp доступні лише користувачеві root.

Розглянемо приклади застосування команди cd:

cd <назва каталогу> — відбудеться перехід у каталог із зазначеною назвою;

cd .. — повертає користувача у надкаталог;

cd ../.. — перехід на два рівні (надкаталоги) вгору;

cd / — активізує кореневий каталог.