Навчальна практика - 2 курс

Комп'ютерна програма як об'єкт авторського права

     Вперше у світі комп'ютерну програму зареєстрували як об'єкт авторського права у листопаді 1961 р. в США. Але американці продовжували дослідження щодо доцільності застосування моделі авторського права до комп'ютерних програм, і лише у 1980 р. внесли відповідне доповнення до свого закону про авторське право.

     Цікаво, що першим законом, який включив комп'ютерні програми до переліку об'єктів авторського права, у 1972 р. став Закон про охорону інтелектуальної власності, прийнятий у Філіппінах. У 1985 р. авторсько-правову охорону програм було встановлено у Франції, Німеччині, Японії, Великобританії; у 1987 р. - в Іспанії; а у 1988 р. - у Канаді. В Російській Федерації комп'ютерні програми стали охороняти на підставі спеціального Закону "Про правову охорону електронних обчислювальних машин і баз даних", прийнятого у 1992 р.

     В Україні комп'ютерна програма стала користуватись охороною з набранням чинності Законом України "Про авторське право і суміжні права" від 23 грудня 1993 р. № 3792-XII (далі - Закон про авторські права). Причому ст. 5 цього закону визначала комп'ютерну програму як один з видів літературних письмових творів.

     На міжнародному рівні питання охорони комп'ютерних програм вперше обговорювала у 1971 р. Консультативна група урядових експертів Всесвітньої організації інтелектуальної власності (далі - ВОІВ). У 1978 р. ВОІВ схвалила "Типові положення про охорону програмного забезпечення обчислювальних машин". Слід зазначити, що найважливіша міжнародна конвенція в сфері авторського права - Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів 1971 р. (далі - Бернська конвенція) - чітко не визначає комп'ютерну програму як об'єкт авторського права. Але таку охорону цим об'єктам надають Угода з торгових аспектів прав інтелектуальної власності (ТРІПС) і Договір ВОІВ з авторського права (ДАП). Причому ці документи визначають, що комп'ютерні програми охороняються як літературні твори відповідно до Бернської конвенції.

     У рамках ЄЕС даному питанню також приділялась увага. Так, глава 5 звіту Комісії ЄЕС з авторсько-правової охорони, підготовленого у 1988 р., присвячувалась комп'ютерним програмам. На підставі цього звіту у 1991 р. Рада ЄЕС прийняла відповідну Директиву (директива Ради 91/250/ЄЕС від 14 травня 1991 р.), яка встановила мінімальний перелік норм з авторського права, що мали бути введені до національних законодавств країн-учасниць ЄЕС не пізніше січня 1993 р.

     Отже, на сьогоднішній день практично в усьому світі прийнята авторсько-правова модель охорони комп'ютерних програм, хоча на теоретичному рівні суперечки щодо ефективності такої охорони не вщухають. З іншого боку, в багатьох країнах комп'ютерні програми також визнаються і об'єктами патентної охорони, якщо виконуються всі умови патентоспроможності (новизна, винахідницький рівень, промислова придатність). Як правило, мова йде про ті випадки, коли комп'ютерна програма є частиною технологічного процесу, технічного пристрою тощо й сумісно з ними може бути визнана об'єктом патентної охорони [28].

13.2. Правова охорона програмного забезпечення в Україні

     Сьогодні українське законодавство визначає комп'ютерні програми виключно як об'єкти авторського права. Так, ст. 8 Закону про авторські права в редакції від 11 липня 2001 р., що діє на даний момент, визначає комп'ютерні програми як окремий об'єкт авторського права; ст. 18 цього самого закону в повній відповідності з міжнародними конвенціями, учасницею яких є Україна, встановлює, що комп'ютерні програми охороняються як літературні твори незалежно від способу чи форми вираження програм. Разом з тим, ч. 3 ст. 6 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" від 15 грудня 1993 р. з наступними змінами й доповненнями визначає, що комп'ютерні програми не можуть одержати охорону згідно з цим законом. З іншого боку, п. 3 ст. 8 Закону про авторські права стверджує, що передбачена цим законом правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору й не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані в творі. Це означає, що в Україні охороняються лише форма виразу програм (по суті, вихідний та об'єктний коди), а їхні структура, алгоритми й ідеї, що лежать в основі програм, не підлягають охороні й можуть вільно використовуватись третіми особами [28].

     Отже, комп'ютерна програма в Україні є об'єктом авторського права й охороняється як літературний твір. Визначення цього об'єкту містить ст. 1 Закону про авторські права "Визначення термінів": комп'ютерна програма - набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи в будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його в дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об'єктному кодах) [28].

     На комп'ютерні програми поширюються правила про об'єкти, суб'єкти, зміст і терміни охорони авторських прав. Слід зазначити, що на сьогодні Закон про авторське право встановлює досить довгий строк охорони авторських прав - 70 років з моменту смерті автора або останнього із співавторів. На комп'ютерні програми поширюються всі випадки вільного використання творів, крім вільного використання в особистих цілях.

     Особливості режиму охорони саме комп'ютерних програм як особливого виду творів визначає ст. 24 Закону про авторські права. Ця стаття дає користувачу комп'ютерної програми право зробити й зберігати одну архівну або резервну копію правомірно придбаної програми, а також декомпілювати (перевести з об'єктного коду у вихідний текст) й модифікувати програму (внести зміни) винятково для досягнення взаємодії з іншими програмами. При цьому в разі, якщо подальше використання програми стає неправомірним, архівна або резервна копія має бути знищена. Наприклад, у разі продажу програми третій особі первісний власник втрачає право користуватись програмою і має стерти її зі свого комп'ютеру та знищити архівну (резервну) копію. Що до декомпіляції програм, то практично всі правовласники забороняють такі дії незалежно від їхнього призначення. При цьому не слід забувати про те, що на території України діятиме норма ст. 24 Закону про авторські права щодо декомпіляції, оскільки вона є імперативною [28].

13.3. Види ліцензій на програмні продукти

     Ліцензія на використання програмного забезпечення (англ. EULA - End User License Agreement) - вид ліцензії, що визначає умови використання виробу, яким є комп'ютерне програмне забезпечення. Ліцензія може надавати дозвіл робити з ним речі, які були б інакше заборонені законом про авторське право. Наприклад, ліцензія на використання програмного забезпечення може дати дозвіл робити копії програмного забезпечення. Власник авторського права може запропонувати ліцензію на використання ПЗ односторонньо, або як частину ліцензійної угоди на використання ПЗ з іншою стороною.

     Ліцензія може містити умови. Якщо Ви не дотримуєтесь умов ліцензії, то підпадаєте під дію закону про авторське право.

     Ліцензія передбачає ряд обмежень для користувачів програмного продукту: обмеження користування, копіювання, модифікації та розповсюдження, охороняючи, таким чином, авторські права розробника. Проте ліцензування - це не тільки захист авторських прав, а й гарантії для клієнтів. Ліцензування програмного забезпечення дозволяє користувачам отримувати технічну підтримку з боку розробника або офіційних розповсюджувачів програмного продукту, модернізувати програмне забезпечення.

     Основним документом, що визначає права та обов'язки користувача програмного забезпечення, є ліцензійна угода.

     Види ліцензій на програмне забезпечення:

     Freeware - безкоштовні програми. Програми без обмеження на (некомерційне) використання. Охороняються авторським правом. Назву запропоновано у 1982 р. і зареєстрована як товарний знак першим головним редактором PC World і PC Magazine Ендрю Флюгельманом. Правда, слід пам'ятати, що відсутність ціни ще не означає, що виробник дозволяє її вільно поширювати, він може це і забороняти. І буває, що якась програма безкоштовна тільки для домашнього, некомерційного використання, а при використанні її в організаціях потрібно заплатити.

     Shareware - умовно-безкоштовні програми. Клас комерційних програм з безкоштовним періодом використання. Вимагають оплати для повнофункціонального використання. Термін запропонований вперше у 1983 р. Бобом Уоллесом, одним з перших співробітників Microsoft. Різновид вперше застосовано у 1982 р. Джимом Кнопф, співробітником IBM. При такій моделі розповсюдження пропонується спочатку випробувати програму в дії, а потім оплатити її. Щоправда, "умовність" може лежати в дуже широких межах, від простого нагадування про необхідність заплатити за програму при кожному запуску до обмеженого терміну роботи і навіть блокування в неоплаченій версії найважливіших функцій, що робить неможливим використання програми за прямим призначенням.

     Trial, trialware - пробне (оцінне) програмне забезпечення. Обмежено часом використання або кількісними характеристиками, а іноді й функціоналом. Як бачите, термін перетинається з Shareware. Схоже на crippleware для класу умовно-безкоштовних програм.

     Demo, demoware - демонстраційні програми. Мають велику кількість обмежень. Основна мета - не пробне використання, а демонстрація можливостей. Помітно більш обмежене порівняно з trialware.

     Adware - рекламно-орієнтовані програми. Без обмежень функціональності, але з примусовим показом реклами, яка може підвантажуватися через Інтернет без відома користувача. Зазвичай включають модуль фонового завантаження реклами, що таїть у собі небезпеку несанкціонованого дистанційного контролю комп'ютера. Антивірусні програми часто класифікують даний механізм як "троянського коня".

     Nagware, begware - основним обмеженням використання є примусове вікно діалогу, де повідомляється про те, що версія незареєстрована. Після оплати дане обмеження знімається. Ускладнює використання програми в пакетному режимі при автоматичній обробці інформації. Вперше даний різновид застосовано у 1983 р. Бобом Уоллесом.

     Public domain - вільні програми. Без обмежень на модифікацію та використання. Не охороняються авторським правом.

     Donateware, donationware - авторські програми. Для необов'язкової реєстрації програми потрібно сплатити пожертвування автору. Цей різновид вперше застосовано Ендрю Флюгельманом.

     Open source - відкриті програми з вихідними текстами. Можуть накладатися обмеження на модифікацію та використання в комерційних цілях.

     Linkware - автор програми просить вказувати посилання на сайті користувача, (якщо є) на свій сайт.

     Registerware - для отримання та/або використання програми потрібно надати інформацію про себе (заповнити анкету).

     Guiltware - різновид nagware. У програмі міститься явна згадка, що автор не отримав за неї грошей. Може й не передбачати реєстрації.

     Crippleware - ключові можливості програми видалені. Немає обмежень на час використання. Після оплати надається повнофункціональна версія.

     Abandonware - позаринкові програми. Як правило, це колишні комерційні програми, які з ряду причин перестають постачати на ринок. Їх поширює зазвичай власник авторських прав на безкоштовній основі, але з жорстким зобов'язанням заборони продавати і навіть без права подальшого безкоштовного тиражування.

     Orphanware - різновид abandonware, коли автора не можна розшукати.

     Cardware, postcardware - як компенсацію за надання програми автор просить надіслати йому листівку або електронний лист зі словами подяки. Ці листи використовуються авторами для реклами своїх робіт.

     Liteware - "полегшений" варіант відповідної комерційної версії. Не обмежена часом використання, але обмежена функціоналом.

     Hostageware - програми з функціональними, тимчасовими і кількісними обмеженнями. Розблоковуються після оплати.

     Beerware - право на використання програми, а також отримання вихідних текстів в обмін на гроші, на які автор зможе купити собі пива. Цей різновид shareware вперше введено Джоном Брістором у 1987 р.

     Careware, charityware - стягується збір на благодійні цілі, або безпосередньо автору, або за вказаною адресою.

     Requestware - автор просить користувача щось зробити в обмін на використання програми (надіслати листівку або електронного листа з подякою, внести пожертви на благодійні цілі тощо). Різновиди: postcardware, careware.

     Betaware - попередня (тестова) бета-версія комерційного або некомерційного ПЗ. Можна використовувати безкоштовно, але часто обмежується періодом тестування.

     Commercial - комерційне програмне забезпечення, яке продається за гроші й захищено різними законами.

     CDware - ПЗ на компакт-дисках, яке розповсюджується в рекламних цілях.

     Spyware - програми-шпигуни. Несанкціоновано збирають інформацію про комп'ютер користувача і його дії. Нерідко маскуються під adware. Крім використання антивірусних програм найбільш ефективний спосіб боротьби - установка брандмауерів.

13.4. Моделі відкритості програмного забезпечення

     Розглянемо проблему охорони та використання ПЗ із урахуванням факту наявності різних видів ліцензій на нього, які кардинально змінюють підходи до специфікації і захисту авторських прав, і як наслідок - його використання - закрите і відкрите (вільне) ПЗ. Ці два типи ліцензій на ПЗ визначають модель використання, організаційну модель розробки (якість і технічні параметри програм), структуру витрат на різних етапах життєвого циклу програм, і, зрештою, на модель ринку ПЗ загалом.

     Існує дві моделі відкритості ПЗ:

     Закрите ПЗ (Proprietary software) - автор (або інший власник) утримує за собою низку прав, а користувач - лише обмежене право використання ПЗ. Зокрема, заборонено або закрито доступ до коду, заборонено внесення будь-яких змін, використання більш ніж на одному комп'ютері, тиражування та розповсюдження, перепродаж, копіювання тощо.

     Відкрите (вільне) ПЗ (Free/Open Source Software) - базовий набір майнових прав передається ("ліцензується") власникові кожного екземпляра програми. Користувач ПЗ отримує право та можливість використання програми для різних цілей, доступ до програмного коду, можливість копіювання (тиражування) і публічного поширення копій програми, а також можливість зміни і вільного поширення як оригінальної програми, так і зміненої; дозволено будь-які дослідження механізмів функціонування програми та можливість використання механізмів (принципів) функціонування і будь-яких довільних частин коду програми для створення інших програм та/або адаптації до потреб користувача без додаткової згоди автора (або іншого власника), обов'язкових грошових відрахувань тощо.

     Спираючись на аналіз ліцензій і враховуючи їх особливості, спробуємо дати коротку характеристику цих двох видів ПЗ.

     Для закритого ПЗ характерні такі основні несприятливі для користувача моменти, спричинені насамперед умовами закритого коду, за допомогою яких власники ПЗ впливають на ринок комп'ютерних програм:

• Більшість закритих програм постачають користувачам без вихідного коду, тобто у формі, що допускає тільки експлуатацію програми, але не її вивчення, модифікацію.
• Приховування вихідного коду спричиняє зростання асиметрії інформації про товар або послугу, зокрема про якість програмування. Власник, який приховує код, одержує переваги, пов'язані з якістю пропонованого користувачам ПЗ. Так, у випадку виявлення помилки вартість внутрішнього супроводу екземпляра програми на майбутніх етапах експлуатації може значно збільшитися.
• Приховування вихідного коду спричиняє також монополізацію послуг із супроводу програм (виправлення помилок, розширення функціональності, інтеграція з іншими програмами і новим обладнанням).

     Право внесення змін належить до виняткових майнових прав автора, однак, що стосується випущених в обіг екземплярів програм, це право може бути обмежено (ст. 24 Закону України "Про авторське право і суміжні права" [16]). Все ж користувач, не маючи доступу до вихідного коду, але володіючи таким правом, мусить подолати серйозні технічні труднощі, щоб скористатися ним. У результаті на ринку надання таких послуг власник ПЗ може мати або має монополію.

• Серйозним ексцесом закритого ПЗ є тенденція до "пропрієтаризації" ("антистандартизації") інтерфейсів.

     Інтерфейс - це спосіб взаємодії програм між собою, з обладнанням і з кінцевим користувачем (визначає взаємодію програми із системою, формат збереження або передачі даних, протокол (послідовність кроків) передачі даних, інтерфейс користувача (сукупність команд, якими користувач керує програмою, і повідомлень, що відображають її стан або результати роботи).

     Володіючи винятковим доступом до вихідного коду більш як однієї програми, власник може спонукати інших розробників ПЗ взаємодіяти з його нестандартним інтерфейсом або навмисне відхиляється від стандартів і таким чином створювати "власні інтерфейси". Розвиток ринку ПЗ, як правило, супроводжується стандартизацією інтерфейсів. Стандартизація інтерфейсів, що формує конкурентний ринок сумісних і взаємозамінних програм, вигідна для кінцевого користувача і, зрештою, для галузі загалом, однак може бути невигідна для компаній-монополістів, які домінують у деяких сегментах ринку ПЗ [22].

     Зазначене варто розуміти саме як ексцеси закритого ПЗ, як закономірні, логічні, але не обов'язкові наслідки його закритості, які можна скорегувати виробленням відповідних угод, наприклад, які передбачають обов'язкове постачання вихідного коду програми.

     Проблема "піратства" - це ще один ексцес, тісно пов'язаний із існуванням закритого ПЗ. Це серйозний руйнівний фактор функціонування ринку ПЗ загалом. Посилення державної боротьби з піратством в Україні призвело до сплеску попиту на відкрите ПЗ, яке через розподіл виняткових майнових прав припиняє можливість зловживань.

     Переваги відкритого ПЗ порівняно із закритим ПЗ найяскравіше виявляються в ситуації масової експлуатації програм цього типу [10].

     Наявність численних вже готових вільних програм. Замовлення на доопрацювання: модифікацію, адаптацію, локалізацію, документування існуючої програми, пакета або системи значно дешевше, ніж замовлення розробки "з нуля".

     Право введення в цивільний обіг додаткових екземплярів програм. Наявність цього права є важливим, оскільки дає змогу уникнути проблем, пов'язаних із ліцензуванням, і, як наслідок, користувач отримує право виготовляти та використовувати додаткові екземпляри програми.

     Наприклад, зміст ліцензії "GNU General Public License" (далі - GNU GPL) [46] (один із видів ліцензії відкритого - вільного - ПЗ) свідчить, що користувач (ліцензіат), який придбав екземпляр програми, здобуває право на відтворення необмеженої кількості екземплярів програми або твору, що є похідним від програми, поширювати екземпляри програми на будь-якому носії, стягувати плату за передачу екземпляра програми, можна також за плату надавати послуги гарантійної підтримки програми. Програма, що вводиться в цивільний обіг під ліцензією GNU GPL, обов'язково супроводжується повним вихідним текстом чи пропозицією надати будь-якому користувачу за винагороду, яка не перевищує вартість виготовлення копії, повну копію вихідного тексту програми.

     Ліцензія "GNU General Public License" була розроблена благодійним фондом Free Sof­tware Foundation (далі - FSF), що сприяє роз­робці ПЗ із відкритим вихідним текстом. Усім авторам, які підтримують ідеї FSF, було рекомендовано включити в розроблені програми повідомлення про свої авторські права і про те, що користувач одержує доступ до програми на умовах ліцензії GNU GPL, а також її текст. Тобто кожен користувач разом із екземпляром програми одержує за ліцензією GNU GPL майнове право на неї, не виплачу­ючи за це правовласникові ніякої винагороди. Завдяки свободі відтворення, поширення і модифікації відкрите ПЗ називають також вільним (free software).

     Ліцензія GNU GPL - це варіант реалізації особливого порядку укладання авторського договору з масовим користувачем. Можливість його застосування передбачена в ст. 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права". За своєю правовою природою ліцензія GNU GPL - договір приєднання за ст. 634 ЦК України: "Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору" [49].

     На відміну від відкритого ПЗ, введення в цивільний обіг додаткових екземплярів закритого ПЗ дозволено за умови отримання додаткових ліцензій на кожен примірник комп'ютерної програми. Ліцензія на закрите ПЗ неподільна і не допускає одночасного її використання на декількох ЕОМ.

     Однак користувач закритого ПЗ, який правомірно володіє примірником комп'ютерної програми, має право без згоди автора або іншої особи, яка має авторське право на цю програму, виготовити одну копію комп'ютерної програми за умови, що ця копія призначена тільки для архівних цілей або для заміни правомірно придбаного примірника у випадку, якщо оригінал комп'ютерної програми буде втраченим, знищеним або стане непридатним для використання. При цьому копія комп'ютерної програми не може бути використана з іншою метою (ч. 2 ст. 24 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

     Не зважаючи на вимоги ст. 24 Закону України "Про авторське право і суміжні права", можливі ситуації, коли право на виготовлення резервної копії заборонено договором. Тоді виникає питання про правомірність такої заборони.

     Право на модифікацію і доступ до вихідних текстів. Наявність цього права дає змогу уникнути "зв'язування" кінцевого користувача в плані вибору контрагента при замовленні або перезамовленні послуг. Будь-яку послугу із виправлення, адаптації, модифікації програми можна замовляти на конкурентному ринку.

     Проблема внесення до закритого ПЗ змін (модифікації) із метою забезпечення його функціонування на технічних засобах користувача, а також виправлення очевидних помилок допускається відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про авторське право і суміжні права". Але особливо необхідно звернути увагу, на те, що застосування цієї норми можливе лише у випадку, якщо інше не передбачено угодою, тобто в угоді може бути заборонено вчинення таких дій.

     Що стосується відкритого ПЗ, то відповідно до ліцензії GNU GPL, ліцензіат має право модифікувати свій екземпляр або екземпляри програми цілком, або будь-яку її частину. Ліцензіат має право також виготовляти і поширювати екземпляри такого продукту, похідного від програми, або змінені екземпляри.

     Вважаємо за необхідне звернути увагу на питання декомпілювання комп'ютерної програми (ч. 3 ст. 24 Закону України "Про авторське право і суміжні права"). Декомпілювання - це технічний прийом, що включає перетворення комп'ютерної програми з об'єктного коду у вихідний текст для одержання інформації, необхідної для досягнення її взаємодії із незалежно розробленою комп'ютерною програмою. Право на декомпілювання комп'ютерної програми має особливо важливе значення для користувачів закритого ПЗ, бо згідно загального правила ПЗ надається тільки в об'єктивному коді при збереженні комерційної таємниці на вихідний текст. Що ж стосується відкритого ПЗ, то завдяки вільному доступу до вихідних текстів, користувач може не відчувати потреби в декомпілюванні ПЗ взагалі [22].

     Можливість переносу до іншого програмного або апаратного середовища, тобто модифікація, право на яку передбачають вільні ліцензії і технічну можливість якої забезпечує доступність вихідного коду, - це перенесення програми в інше програмне (під іншу операційну систему) або апаратне (на устаткування іншого типу) середовище. Більшість вільних програм доступні більш як для однієї операційної системи або апаратної платформи. Така можливість важлива, оскільки вона зменшує залежність кінцевого користувача від раніше прийнятих рішень у частині апаратного і ПЗ.

     2002 р. в Україні була розгорнута активна діяльність із "легалізації" ПЗ, зокрема того, що використовується у державних установах і державному секторі господарства. Необхідно пам'ятати, що основним одержувачем прибутку від легалізації є закордонні корпорації, виробники закритого ПЗ (наприклад, американська компанія Microsoft). Збільшуючи валовий національний продукт цих країн, ми ризикуємо стати ще менш конкурентоспроможними не тільки в економічному, а й у політичному плані [36].

     Розробники українського законопроекту "Про використання Відкритих стандартів даних та Вільного програмного забезпечення в державних установах і державному секторі господарства" [37; 38] пропонують широке запровадження, при підтримці держави, використання ПЗ із вільними кодами, що забезпечує масову доступність ліцензійного ПЗ (на відміну від нинішньої ситуації, коли ліцензійне ПЗ від монополістичного постачальника доступне або добре забезпеченим верствам населення, або воно контрафактне). Законопроект створює умови, що гарантують права авторів як "відкритого", так і "пропрієтарного" (закритого) ПЗ, зменшуючи мотивацію для неліцензійного використання ПЗ [22].

13.5. Ознаки "ліцензійності" й контрафактності програмного забезпечення

     На практиці порушення прав на програмне забезпечення може здійснюватись у декілька способів. Найбільш поширеними з них є такі: відтворення й розповсюдження програмного забезпечення на дискетах та компакт-дисках; установка "піратського" програмного забезпечення на комп'ютер, що продається; відтворення й розповсюдження програмного забезпечення через Інтернет.

     Що до першого виду порушень, то в такому разі виявити порушення авторських прав, як правило, найлегше. Фальсифікований носій та упаковка мають інший вигляд, ніж оригінальні. Часто "піратське" програмне забезпечення продається на "самописних" дисках (CD-R), тоді як правовласники випускають в обіг лише диски, виготовлені промисловим способом. Упаковка фальсифікованих дисків низької якості, а може бути й простою ксерокопією оригінальної упаковки. На одному "піратському" диску може бути записана збірка програм, та ще й різних правовласників, що свідчить про безумовну контрафактність продукту. Але трапляються й такі "піратські" диски, які дуже схожі на оригінальні: співпадають образ диску, поліграфія, коробка. Для того, щоб відрізнити "ліцензійну" продукцію від дуже схожої "піратської" правовласники застосовують такі спеціальні захисні засоби, як голографічні наклейки, сертифікати й ліцензії, виготовлені на спеціальному папері. Отже, для вирішення питання про контрафактність програмного забезпечення, яке розповсюджується на компакт-дисках і дискетах, порівнюється зовнішній вигляд продуктів, що викликають підозру, з оригінальними примірниками правовласника. Ще однією ознакою контрафактності є ціна продуктів [28].

     При другому виді порушень та у випадку, коли сам користувач вже встановив програму на свій комп'ютер, виявити порушення авторських прав на програмне забезпечення вже складніше. Але в багатьох випадках простий аналіз програми дозволяє виявити такі ознаки контрафактності, як наявність спеціальних програм "креків" або певної нестандартної установки програми. Водночас легальність програмного забезпечення, встановленого на жорсткий диск, підтверджують оригінальні упаковки й оформлення дискет і дисків, випущених правовласником, експлуатаційна документація, сертифікати й ліцензії, які входили в пакет при придбанні продукту. Причому характер використання програми не може суперечити умовам, передбаченим у ліцензіях та інших експлуатаційних документах. Так, наприклад, у ліцензії має зазначатись кількість комп'ютерів, на яких можна встановити придбаний продукт. Також користувачі "ліцензійного" програмного забезпечення мають зберігати договори купівлі-продажу продуктів, бланки-замовлення, накладні й документи, що підтверджують оплату придбаних продуктів. Наявність вказаних документів навіть у разі придбання неліцензійних примірників програм свідчитиме про неумисність дій особи, яка здійснила таке придбання, за умови значної схожості контрафактного й оригінального продуктів.

     Найскладнішим завданням є виявлення порушень авторських прав на програмне забезпечення шляхом розповсюдження програм по Інтернету. Тут необхідно з'ясовувати безпосередньо в правовласників, чи надавали вони дозвіл на таке розповсюдження, і яким чином користувач може використовувати програму, яку він "зкачав" з Інтернету. Так, деякі правовласники розміщують свої продукти (повністю або демо-версії) в Інтернеті й надають право необмеженій кількості осіб використовувати їх, але лише для власних некомерційних цілей [28].

13.6. Як купити ліцензійне програмне забезпечення

     Перед придбанням ліцензійного програмного забезпечення, якщо немає повного розуміння, як це зробити, варто в першу чергу звернутись до ресурсів Інтернету. Усі розробники й правовласники програмних продуктів мають сайти, на яких можна знайти необхідну інформацію про продукт - його функціональне призначення, можливості, зовнішній вигляд, підтвердження ліцензійності, комплектацію продукту тощо. Крім того, на таких сайтах як правило можна знайти інформацію про продавців продуктів (у разі наявності - сертифіковані партнери, ділери, роздрібна мережа).

     Як приклад розглянемо процедуру придбання ліцензійних програмних продуктів компанії Microsoft. Її російськомовний сайт, на якому є й інформація стосовно України, розміщений за адресою: http://www.microsoft.com/ukraine/sam/what/licensing/what.mspx.

     Microsoft вважає придбання програмного продукту придбанням ліцензій (прав) на використання цих продуктів. Тому основний принцип для ліцензійних продуктів цієї компанії - на кожний продукт має бути ліцензія. Умови ліцензії фіксуються в ліцензійних угодах, якими комплектуються продукти ("обгорткова ліцензія").

     Microsoft здійснює продаж своїх продуктів за різних умов:

1. "коробкові" версії продуктів - Full Package Product (FPP) - можна придбати в роздрібній мережі. Це продукт, упакований в кольорову коробку, в якій містяться сам носій, ліцензія та документація. Коробкові версії найкраще підходять для приватних осіб та організацій, яким потрібно небагато ліцензій. Якщо ви плануєте використовувати програмне забезпечення на п'яти або більше комп'ютерах, доречно обрати програму корпоративного ліцензування, яка дає змогу зекономити час і кошти;
2. "передвстановлені" версії продуктів - Original Equipment Manufacture (OEM) - придбати можна лише разом з новим комп'ютерним обладнанням. У вигляді OEM-версій доступні операційні системи (зокрема, Windows) та певні прикладні програми (наприклад, Office);
3. "корпоративні" ліцензії - програми ліцензування для організацій, які передбачають використання продукту в мережі робочих комп'ютерів:

• Open License - низка програм ліцензування для організацій, яким потрібно п'ять або більше ліцензій на будь-які прикладні програми. Компанії, які оберуть програму Open License, знайдуть відповідну інформацію з ліцензування на сайті Microsoft Open, до якого надається захищений доступ;
• Open Business - забезпечує економію коштів порівняно з придбанням програмного забезпечення у роздріб. Компанія має зробити початкове замовлення на п'ять або більше ліцензій. Щоб набрати необхідний мінімум (п'ять ліцензій), можна скласти набір із будь-яких продуктів Microsoft;
• Open Business 500+ - дає змогу зекономити ще більше коштів компаніям, які можуть зробити початкове замовлення великого обсягу на продукти однієї або кількох категорій - прикладні програми, системи або сервери (мінімум 500 балів в певній категорії продуктів);
• Open Value - дає змогу організаціям, які зроблять початкове замовлення на п'ять або більше ліцензій, скористатися перевагами програми Software Assurance (SA) включеної до вартості ліцензії та отримати безстрокові ліцензії на програмне забезпечення Microsoft, при цьому замовними не мають необхідності сплачувати всю суму на момент придбання. Вартість ліцензій виплачується рівними частинами раз на рік протягом терміну дії угоди. Заощадити додаткові кошти можна, обравши варіант Company-Wide (для всієї компанії);
• Microsoft Enterprise Agreement

     Enterprise Agreement - програма корпоративного ліцензування для організацій, що мають у власності щонайменше 250 комп'ютерів і прагнуть обрати певні продукти як стандартну платформу та одержати їх за спеціальними цінами. Пропонується два варіанти цієї програми:

• Enterprise Agreement варто обирати організаціям, які мають щонайменше 250 комп'ютерів і планують, уклавши угоду на три роки, вибрати як стандарт продукти платформи Microsoft Platform Enterprise (зокрема, Office Professional, Windows Professional Upgrade та набір клієнтських ліцензій Core CAL).
• Enterprise Subscription Agreement розрахована на організації, які мають щонайменше 250 комп'ютерів та вважають за краще отримати ліцензії на продукти Microsoft на умовах передплати. Ця програма дає змогу обрати як стандарт один або кілька продуктів платформи Microsoft Platform Enterprise, уклавши угоду на трирічний період.

     Програми для навчальних і державних установ

     Академічна програма ліцензування - дає змогу установам, що відповідають визначеним у ній умовам, придбавати продукти за спеціальними цінами як у роздрібній торгівлі, так і через мережу продажу корпоративних ліцензій.

     Програма ліцензування для державних установ Open License - встановлює спеціальні ціни на програмне забезпечення для малих та середніх державних організацій, які відповідають умовам програми. Ця програма підходить для тих компаній, яким потрібна невелика кількість ліцензій та проста і гнучка модель придбання.

     "Державною установою" може вважатися будь-яка організація, правоохоронний орган або інша установа державного чи місцевого рівня, статус якої підтверджується її статутом. Організації, що хочуть купувати програмні продукти за програмою ліцензування для державних установ Open License, мають відповідати певним умовам.

     Залежно від потреб у програмному забезпеченні, внутрішніх процедур, виділення коштів та способів придбання можуть бути вибрані, наприклад, ліцензії, куплені в розстрочку (Open Value або Enterprise Agreement) чи придбані по підписці (Open Value Subscription, Enterprise Agreement Subscription), коробкові ліцензії чи OEM-версії програмного забезпечення, передустановлені на нові ПК. У кожному з цих варіантів є свої особливості (детально тут www.microsoft.com/Ukraine/Licensing/volume/government.mspx), та використовуватися вони можуть державними та комерційними організаціями на рівних умовах.

     Крім стандартних програм для корпоративних клієнтів, для державних установ пропонується також спеціальна програма ліцензування - Microsoft Open License Government. Схема постачання ліцензій за цією програмою здебільшого подібна до стандартних умов програми Microsoft Open License, проте існують і відмінності, а саме - більш низькі ціни на програмне забезпечення для державних замовників.

     При придбанні коробкових та ОЕМ-версій підтвердженням ліцензійності продуктів слугують усі компоненти придбаного пакету (ліцензійна угода, носії, документація, купон реєстраційної картки, сертифікат автентичності), а також чек/інвойс, що підтверджує факт придбання продукту. В разі, якщо пакет укомплектований ліцензією в електронному форматі, її рекомендується роздрукувати й зберігати з іншими документами на продукт.

     При придбанні корпоративних ліцензій підтвердженням ліцензійних прав є іменний сертифікат.

     Збереження зазначених документів здійснюється не тільки для підтвердження ліцензійності продуктів перед правоохоронними органами, а є необхідним для подальшого продажу продукту іншій особі, оскільки в такому разі всі компоненти продукту слід передати цій останній.